П`ятниця
29.03.2024
15:23
Вітаю Вас Гость
RSS
 
Волинська обласна організація НСКУ
Головна Реєстрація Вхід
Каталог статей »
Меню сайту

Категорії розділу
Мої статті [7]

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Форма входу

Головна » Статті » Мої статті

Історія ВООНСКУ

Геннадій Бондаренко

Волинській обласній організації Національної спілки краєзнавців України – 20 років

Цю розповідь варто почати з останніх подій, які засвідчили створення Національної спілки краєзнавців України і з пленуму Спілки, на якому були поставлені питання практичного входження у нову якість краєзнавчого руху і про завдання, які стоять перед кожною організацією і кожним краєзнавцем. 2008 і 2009 роки були важливими у визначенні спрямування краєзнавчого руху в цілому та його визнання в державі як творчої професійної спілки. Правління Спілки на чолі з Героєм України, академіком Петром Троньком, зробили все, щоб завершити організаційні проблеми її формування як національної.

  Вони були не лише, дослідниками краю, а й організаторами краєзнавчого руху і краєзнавчої освіти. Біля витоків краєзнавства у Волинській області були Олександр Цинкаловський, Анатолій Дублянський, Леон Пучковський, Микола Корзонюк, Василь Кмецинський, Назар і Ярослав Димничі, Михайло Киричук, Роман Оксенюк, Олексій Михайлюк, Петро Сміян, Іван Гайдай, Павло Сєрпєнінов, Нестор Бурчак, Ярослав Димнич, Вальдемар П’ясецький, Григорій Філіппович, Дмитро Остапюк, Григорій Гуртовий, Олексій Бренчук, Петро Бущик, Зіновій Ярмолюк, Зіновій Євницький, за якими з’явилася наступна когорта: Богдан Заброварний, Віктор Колесник, Михайло Кучинко, Григорій Охріменко, Євген Франчук, Іван Кічий, Владислав Наконечний, Микола Півницький, Лідія Протас, Емілія Ксендзук, Лідія Гайдай, Володимир Дмитрук, Валерій Дмитрук, Микола Онуфрійчук, Ганна Маслай, Анатолій Силюк, Анатолій Бондарчук, Микола Кучерепа, Федір Зузук, Григорій Аркушин, Надія Стешенко, Олександр Рисак, Андрій Омельковець, Оксана Каліщук, Світлана і Олександр Гаврилюки, Оксана Карліна, Володимир Стемковський, Олександр Бобак, Петро Троневич, Тарас Рабан, Петро Хомич, Геннадій Гулько, Ігор Пасюк. Ярослав Шабала, Лариса Понєдєльнік, Людмила Стрільчук, Валентина Петрович, Валентина Надольська, Алла і Валерій Бортнікови, Валентина Кудрик, Людмила Василюк, Лариса Хмелярська, Леонід Толстіхін, Євгенія Ковальчук і Тетяна Єлісєєва, Віра Комзюк і Любов Мервжинська та інші.

Сьогодні є в обласній організації багато молоді, а отже і перспектива краєзнавчого руху, а саме: Олена Бірюліна, Павло Рудецький, Петро Ходань, Ігор Маркус, Володимир Савицький, Богдан Зек, Тетяна і Світлана Яцечки.

Наші краєзнавці брали участь майже в усіх конференціях серії «Велика Волинь», які започатковані з 1991 р. та відбувалися у Рівному, Луцьку, Житомирі, Бердичеві, Ізяславі, Новоград-Волинському, Старокостянтинові, Старій Синяві та інших містах.

33 конференції «Минуле і сучасне Волині та Полісся » беруть початок від 1985 і 1988 рр., коли відзначалися 900-річчя Луцька і 1000-ліття Володимир-Волинського, на той час був в обласному центрі клуб «Краєзнавець», при обласній науковій універсальній бібліотеці імені Олени Пчілки і почали об1єднуватися краєзнавці у районах. Лише під час третьої обласної історико-краєзначвчої конференції було створене товариство краєзнавців, яке увійшло у 1990 р. у Всеукраїнську спілку.

17 листопада 1989 р. було створене Волинське обласне товариство краєзнавців. На той час організаторами його були різні установи і громадські організації. Втім, основну роль відіграли Луцький державний педагогічний інститут імені Лесі Українки, Інститут післядипломної педагогічної освіти, Волинський краєзнавчий музей, товариство «Знання» і Волинське відділення Українського фонду культури на чолі з Миколою Онуфрійчуком, які забезпечили попервах роботу товариства.

Товариство з’явилося внаслідок «перебудовних» подій в тодішньому радянському суспільстві. Це слід підкреслити тому, що у часи сталінських репресій були розігнанні краєзнавчі осередки і навіть репресовано керівництво Всеукраїнської спілки краєзнавців, до якого входили відомі вчені, у тому числі наш земляк академік Агатангел Кримський. Про ці події розповідає книга «Репресоване краєзнавство».

З’являються в часі майже разом краєзнавчі товариства у Рівненськй і Житомирській областях. Фактично у 1990 р. на І з’їзді Всеукраїнської спілки краєзнавців Велика Волинь була представлена організованими делегатами. На з’їзді від Волинської області виступав Григорій Олександрович Гуртовий, який поділився досвідом роботи як краєзнавець і музеєзнавець.

Впродовж 20 років волинські краєзнавці робили свій посильний внесок у розвиток краєзнавства і у тому, що сьогодні Спілка стала національною, є також частково їхня заслуга. Про це говорив П. Тронько на Четвертому з’їзді Національної спілки краєзнавців України. Наше товариство тепер має назву Волинська обласна організація Національної спілки краєзнавців України.

У створені та керівництві обласної організації відіграли визначну роль Олексій Михайлюк, Євген Франчук, Іван Кічий, Владислав Наконечний, Лідія Протас, Богдан Звброварний, Микола Онуфрійчук, Володимир Гика, Анатолій Силюк, Галина Марчук, Емілія Ксендзук, Ганна Маслай, Анатолій Шваб, Григорій Гуртовий, (Торчин), Іван Сидорук (Ковель), Петро Хомич (Маневичі), Володимир Стемковський (Володимир-Волинський), Олександр Бобак (Нововолинськ), Олександр Остапюк (Любомль), бухгалтер - Раїса Левчук.

Варто підкреслити, що серед краєзнавців є почесні професори Волинського національного університету Григорій Гуртовий, Михайло Киричук, Володимир Рожко. Вони продовжують свою працю на ниві дослідження і вивчення рідного краю та поширюють знання про нього різними засобами, публікуючи наукові і науково-популярні праці, створюючи музейні експозиції та виставки, виступаючи на радіо і телебаченні.

Сьогодні немає такого населеного пункту в області, до якого б не дійшли краєзнавці з своїми науково-дослідницькими інтересами і допитливістю. Їхня праця пошанована достойно у матеріалах багатьох конференції Великої Волині і, зокрема у 33 збірниках краєзнавчих конференцій «Минуле і сучасне Волині та Полісся», в експозиціях і фондах сотень створених державних і громадських музеїв в культурі, освіті, окремих відомствах.

Про цю роботу краєзнавчих осередків і краєзнавців варто говорити тому, що тільки таким шляхом можна відтворити минуле кожної малої батьківщини, району, населеного пункту, школи, церкви, підприємства, родини. Тільки таким чином можна створити енциклопедії та довідники, які б давали найбільш повну інформацію про кожний регіон і Україну. Ці нові видання мають бути створені на потребу української нації та Української держави і мають сприяти національно-патріотичному вихованню та подальшому єднанню суспільства.

Важливу місію у створенні кадрового потенціалу області відіграє Волинський університет. Випускники багатьох спеціальностей гуманітарного і природничого циклів, мистецтва і спорту стають тими, хто досліджує і вивчає свій край, фіксує його досягнення, зберігає історію, культуру, природу, вкладає це у твори літератури та мистецтва, наукові праці. Багато хто починає свій шлях від учнівської та студентської лави і подовжує краєзнавчі студії все життя. Важливе місце у популяризації краєзнавчих досліджень мають фахові збірники – Вісники Волинського університету. Працюють науково-дослідницькі інституції, які вивчають природу краю, історію та культуру, життя і творчість Лесі Українки, населені пункти та  історичні постаті, долю краян різних поколінь за межами області. Ще з часів Луцького педінституту і потім в університеті краєзнавці завжди знаходили розуміння та підтримку, за ректора Нетора Бурчака було створено ряд музеїв на різних факультетах, в тому числі Музей Лесі Українки і Музей археології Волині, якими він особисто опікувався, видано «Історію Волині з найдавніших часів» у 1988 р., підтримку краєзнавці мали за ректора Богдана Заброварного, коли було проведено у 1993 р. Шосту Всеукраїнську історико-краєзнавчу конференцію, що сприяла піднесенню краєзнавчого руху в Украні та у Волинській області, за ректора Івана Олексіюка – створено Музей історії університету продовжено роботу над творчою спадщиною Лесі Українки і налагоджено зв’язки з українською діаспорою. Кращі традиції краєзнавчих досліджень і краєзнавчої освіти продовжуються за ректора Ігоря Коцана, який сприяє діяльності наукових інститутів та лабораторій і важливим доробком має стати Волинська Універсальна Енциклопедія, нова історія міст і сіл Волинської області, глибокі дослідження природи Волині та Полісся і, зокрема Щацького національного природного парку та інші. 

70 років тому 1 квітня 1940 р. у Волинській області почав працювати Луцький учительський інститут який 20 листопада 1951 р. був реорганізований у державний педагогічний, за рішенням Волинської обласної ради депутатів трудящих йому було присвоєно ім'я Лесі Українки.

Молодий вуз став готувати педагогічні кадри і здійснювати наукове керівництво краєзнавчими дослідженнями. Вуз почав проводити звітні наукові конференції, перша з яких у 1954 р. була присвячена 300-річчю возз’єднання України з Росією і на якій було заслухано і обговорено 29 доповідей у 4-х секціях. У той же рік в Берестечку відбулась обласна наукова конфереція до згаданої ювілейної дати, у якій взяли участь викладачі інституту. Деякий час у 50-х роках видавались "Наукові записки Луцького педінституту”, в яких вміщено праці викладачів історичного факультету, серед яких більшість представляють публікації історико-краєзнавчого характеру.

Про історичні дослідження Волині викладачів кафедр історичного факультету Луцького педінституту від 50-х років розповідають публікації В.О.Кудя, Г.В.Бондаренка і Б.Й.Заброварного, які опубліковані в наукових збірниках історико-краєзнавчих конференцій.

Історичне краєзнавство багато років трималось на ентузіазмі викладачів і студентів у наукових дослідженнях матеріальної і духовної культури на основі археологічних розкопок, польових практик, фольклорних та етнографічних експедицій, що складає важливу стрінку "народної історії” і що може вважатись значною мірою вивченням історії повсякденності, як нових підходів в методології дослідження і вивчення історії краю та України. Студенти виконували курсові і дипломні роботи з історичного краєзнавства, збирали матеріали для майбутніх навчальних кабінетів і музеїв. На їх основі створено музей археології Волині, кабінет спеціальних історичних дисциплін та етнографії.

У вересні 1984 р. працювала в Луцьку Всесоюзна науково-практична конференція, "Шляхи удосконалення навчально-виховного процесу і підвищення якості підготовки учителів історії і суспільствознавства в педвузі”. В тому числі зверталась увага на проведення факультативних занаять і спецкурсів та спецсемінарів на основі історико-краєзнавчих матеріалів. Тези доповідей і повідомлень склали збірник, який становив певний інтерес у практичній роботі викладачів вузів. Проведення такої конференції пожвавило історичні дослідження в краї, піднесло престиж історичної науки, викликало інтерес до історії та історичного краєзнавства. 

Науковці і краєзнавці, викладачі і студенти проводили велику роботу щодо вивчення тих змін, які відбувались у краї не лише у давні часи. Об’єктом уваги ставали також ті процеси в краї, які впливали на зміни у соціально-економічному розвитку, зміни соціальної структури суспільства, ті, що впливали на економіку, культуру, природу Волині і Полісся. 

Сьогодні можна стверджувати, що в історичному краєзнавстві Волині існують наукові школи, які очолюють професори і доценти Г. Аркушин, В. Баран, Г. Бондаренко, В. Давидюк, Б. Заброварний, С. Гаврилюк, Л. Гайдай, Л. Оляндер, П. Сміян, О. Карліна, В. Колесник, М. Кучерепа, М. Кучинко, Ф. Зузук, Я. Шабала та інші викладачі. Вони керують підготовкою кандидатських і магістерських дисертацій, студентських наукових робіт з проблем історії, культури, природи Волині й Полісся різних історичних періодів. Викладачі університету беруть участь в усіх авторських колективах, які готують публікації про край. Частиною наукової роботи у Луцькому педінституті і Волинському університеті стали теми, які виконувались за бюджетні кошти і госпрозрахункові, а саме: "Історія культури Волиниі” у 80-х роках, "Атлас історії культури Волинської області”, "Звід пам’яток історії та культури”, "Західне Полісся: історія та культура”, «Реабілітовані історією», які очолювали Г. Бондаренко і О. Михайлюк, Ф. Зузук, М. Півницький, В. Баран, М. Кучерепа.

Багато праці вкладено у лесезнавство, як важливий напрям літературного і мистецького краєзнавства. Продовжуються програми наукових досліджень з історії міст і сіл області, місцевого управління та самоврядування, волинезнавства. 

З утворенням Волинського університету формуються не лише нові напрями історико-краєзнавчих досліджень. Про перші п’ять років університету, про його історію розповідало українською і англійською мовами спеціальне ювілейне видання університетського видавництва "Вежа” - "Сторінки історії Волинського державного університету імені Лесі Українки” і ювілейний буклет. На 10-річчя навчального закладу були випущені нові матеріали "Волинський державний університет імені Лесі Українки”, які розповідають про університет та його перспективи. У 1998 р., коли відзначалось 5 років ВДУ, було прийнято рішення створити музей університету в навчальному корпусі № 1, який сьогодні вже діє.

Раніше існувала при Луцькому педагогічному інституті музейна кімната, яка висвітлювала життя і діяльність його викладачів, студентів і працівників, там зберігались нагороди і прапори, альбоми, один з яких був присвячений випускникам – відмінникам навчання. Теперішня експозиція розповідає не лише про традиції, а й про розвиток Волинського державного університету, створення нових факультетів та відкриття нових кафедр, лабораторій і спеціальностей. Зібрано і представлено експонати, що розповідають про відомих у краї викладачів і науковців, про їхні заслуги і наукові праці. Багато матеріалів музею є оригінальними, отриманими від самих викладачів або від родин колишніх працівників навчального закладу. Особливу увагу приділено матеріалам, що розповідають про керівників найстарішого в області навчального закладу від директора учительського інституту І. Т. Сокура, і до теперішньго ректора І. Я. Коцана. Висвітлюється громадське і спортивне життя викладачів і студентів. Музейна експозиція, яка була створена у 2001 р. і продовжує поповнюватися, свідчить про те, що Волинський національний університет імені Лесі Українки став справжнім науковим, освітнім і культурним центром не лише на Волині, а й у державі.

Традиційними в Луцькому педінституті й у Волинському університеті стали Дні науки, під час яких своїми науковими здобутками діляться викладачі, аспіранти, наукові співробітники й студенти, відбуваються пленарні та секційні засідання наукових конференцій на всіх факультетах. Аналіз доповідей і повідомлень тільки за останніх 20 – 25 років показує які відбулися значні зміни у вивченні історії, культури та природи краю, наскільки розширилась тематика з історико-краєзнавчих досліджень. Це пов’язано з тим, що обов’язковими стали дипломні роботи. З утворенням університету, стали працювати групи спеціалізації, гуртки і проблемні групи, спрямовані на вивченя історії та культури краю. Дослідження з історичного краєзнавства Волині стимулювала наявність аспірантури і, отже, можливість реалізувати свої інтереси тим, хто присвятив свої дослідження із шкільних та студентських років рідній землі.

Запровадження періодичних випусків наукових збірників тез і матеріалів краєзнавчих конференцій "Минуле і сучасне Волині”, сприяло пожвавленню у написанні краєзнавчих праць молодими дослідниками, імена яких також з’явились сред авторів. В основному це були здібні студенти, ті, які проявили інтерес до науки і працювали над дипломними роботами. У Луцькому педінституті дипломні роботи не були обов’язковими, а здібні студенти самі могли обирати, у погодженні з кафедрами і науковими керівниками, теми дипломних робіт. На той час цікавими були дипломні роботи О.Чорнолоза "Історія Луцького педінституту”, М.Люшина "Стародавній Луцьк” (1985), С.Гурського "Виникнення і формування Володимира-Волинського” (1988), В.Кихтюк "Історія Волині у назвах населених пунктів” (1992), Л.Остапчук "Єврейська община Любомля” (1993), В.Карпінського "Зародження і розвиток друкарства на Волині” (1997) та інші.

У Луцькому педінституті та згодом у Волинському університеті захищались курсові та дипломні ро­боти і готувались кандидатські дисертації краєзнавчого характе­ру, які також торкались згаданих тем. Про це свідчать програми і матеріали підсумкових наукових конференцій у Дні науки. Зокрема, матеріали 39-ї науковї конференції інституту, де було вміщено більше 20 краєзнавчих матеріалів, а з початку видання збірників Волинського університету, тобто 40-ї конференції, у 1994 р. було  надруковано 23 історико-краєзнавчих матеріали, а у 1995 р. у "Матеріалах XLI наукової конференції професорсько-викладацького складу і студентів ВДУ ім. Лесі Українки” було опубліковано більше 30-ти розвідок на краєзнавчу тематику.  На жаль матеріали наукових конференцій з "Днів науки” не завжди публікуються. Тому про краєзнавчі доповіді і повідомлення інформація надходить з програм конференції, засобів масової інформації та інформаційних матеріалів наукового відділу.

 У Волинському державному університеті імені Лесі Українки історико-краєзнавчі дослідження отримали нові можливості з відкриттям аспірантури та з утворенням університетського видавництва "Вежа”. За галузями знань стали виходити "Наукові вісники”, які стосувались історії, філололгії, філософії та часто включали проблеми історії, культури і природи Волинського краю, питань теорії і практики історичного пізнання, історіографії. Періодично видається "Збірник навчально-методичних матеріалів і наукових статей історичного фікультету”. У його випусках кожного разу присутній розділ "Дослідження з історії Волині”, а це – десятки публікацій викладачів, науковців, студентів, аспірантів та докторантів, краєзнавців, які мали можливість сприяти всебічному науково-анлітичному підходу до комплексного вивченя історико-краєзнавчої спадщини Волино-Поліського краю. Історична топографія, топоніміка, геральдика, генеалогія та інші історичні науки поповнили знання про край і збагатили джерельну та історіографічну базу. Окремі проблеми історико-краєзнавчих досліджень стали темами докторських та кандидатських дисертацій, серед яких виділяються теми з історії Київської Русі, історії населених пунктів, національних меншин тощо. Якщо звернути увагу на те, що у 1995 р. в першому випуску "Збірника навчально-методичних матеріалів і наукових статей історичного факультету ВДУ ім. Лесі Українки” з 10 наукових статей 4 було присвячено саме Волині, то у другому - в 1996 р.,  в третьому - 1998 р., четвертому - 1999 р. – загалом 30 публікацій матеріалів, п’ятий випуск 2000 р. лише у спеціальній рубриці "Дослідження історії Волині” мав 13 статей і повідомлень краєзнавчого змісту, а шостий 2001 р. – 14.

Ряд наукових статей краєзнавчого спрямування було надруковано у "Науковому віснику ВДУ: Журналі Волинського державного університету ім. Лесі Українки”, який виходить у видавництві ВДУ "Вежа”. Це стосується  таких серій: історичні науки, географічні, філологічні науки (лесезнавство), філософські, юридичні та економічні науки. Найбільше матеріалів зосереджено у випусках серії "історичні науки” з 1996 р. Спочатку виходило щороку три випуски, а з 2000 р. – один раз на рік. За рішенням ВАК України фахові збірники мають виходити і виходять 2 рази на рік.

Аналіз "Наукових вісників” свідчить, що історико-краєзнавчі матеріали друкуються з 2001 р. в окремих розділах, по мірі їх надходження до редколегії. Зокрема, у третьому номері за 2002 р. було вміщено публікації на такі теми: історична топографія Луцька (О.Жук) з історії національно-культурного будівництва німецької діаспори Східної Волині у 20 – 30-ті рр.  (М.П.Костюк), про формування громади караїмів (О.Волощук), Три публікації з історії релігії, зокрема, протестантської конфесії Волині у 1988-1991 рр. (С.Григоренко), українізацію православної церкви на Волині у міжвоєнний період (Ю.Крамар), та джерела з історії греко-католицької церкви XVIII – 30-х рр. XIX ст. (В.Білик). У шостому номері "Вісника” за 2002 р. цікавими є статті з етнографії Волині та Полісся про мисливський промисел (А.Дмитренко) і жіночі сорочки кінця ХІХ – початку ХХ ст. (М.М.Костюк). Звичайно, що всі публікації важко навіть перерахувати, але краєзнавча тематика вісників та інших видань Волинського університету є досить потужною.

Історико-краєзнавчі дослідження визначили не лише різну тематику дисертаційних досліджень і монографій, дипломних і курсових робіт студентів, а й сприяли появі краєзнавчих публікацій в окремих наукових збірниках. Свій науковий доробок студенти й аспіранти, як і викладачі змогли представити не лише у публікаціях в збірниках матеріалів наукових конференцій, які почали виходити ще у Луцькому педінституті, а й в інших виданнях. Зокрема, Волинське історичне молодіжне товариство за допомогою управління в справах молодіжної політики, фізичної культури, спорту і туризму Волинської облдержадміністрації започаткувало збірник наукових праць, перший випуск якого побачив світ у 1996 р. Сім з десяти праць молодих істориків були присвячені Волині. 

У кінці 2001 р. з передмовою головного редактора, ректора ВДУ І.Д.Олексеюка вийшло у світ перше число науково-популярного часопису, права на видання якого Волинському університетові передав Інститут дослідів Волині з Канади, "Літопис Волині”. В ньому 11 публікацій з 16 стосуються історії та культури Волині. Краєзнавча тематика присутня і у наступних двох випусках часопису.

Велику увагу вивченню  процесів, пов’язаних із впливом на населення краю, на його здоров’я приділяє Інститут фізичної культури та здоров’я, що функціонує в складі Волинського університету. В 2002 р. автори М. Мороз і В.Добринський опублікували брошуру, де розповідають про здобутки цього науково-навчального підрозділу, роботу його викладачів і студентів на кафедрах і в лабораторіях.

Звичайно, що волинське краєзнавство має чималі здобутки. Не випадково на Пленумі Правління Спілки у 2005 році заслухали звіти Волинської і Черкаської обласних організацій з метою вивчення досвіду в організації краєзнавчих досліджень і краєзнавчої освіти. Багато краєзнавців нагороджені державними урядовими і обласними нагородами. Серед них є орденоносці Ярослав Царук і Микола Кучерепа, заслужені працівники освіти і культури Богдан Заброварний, Олена Огнєва, Олекса Ошуркевич, Григорій Гуртовий, Григорій Охріменко, Ганна Маслай, Анатолій Силюк, Надія Пущкар та інші. Сім осіб одержали премію імені Дмитра Яворницького. Відзначення копіткої і потрібної праці краєзнавців знайшло продовження і у наступних нагородах Спілки. 14 осіб одержали нагороди до 20-річчя обласної організації.

У Волинській області серед краєзнавців багато нагороджених обласними відзнаками. Зокрема, це стосується обласних премій в окремих номінаціях і в тому числі у номінації імені Миколи Куделі і Олександра Цинкаловського. Цього року премію імені Олександра Цинкаловського отримав професор Волинського університету, історик і археолог Михайло Кучинко, імені Миколи Куделі – письменник з Нововолинська Степан Борисюк. Краєзнавці сьогодні мають значну підтримку у влади. Грамотами і подяками Волинської обласної ради і обласної державної адміністрації, демає постійну підтримку в управліннях культури і туризму, освіти і науки, внутрішньої політики.

Міська влада Луцька також постійно підтримує краєзнавців та краєзнавчі дослідження. У Луцьку проведено три конференції з історії, культури,  працюють, фінансовані Луцькою міською радою програми, зокрема, з історії міського самоуправління і громадського самоврядування, дослідження історії формування і діяльності інтелектуальної еліти.

Багато в чому у своєму розвитку краєзнавство області завдячує шкільному і вузівському краєзнавству. Краєзнавчі експедиції, різні акції учнівської молоді сприяють не тільки пошуковій роботі. З’являються глибокі дослідження серед сотень магістерських і дипломних робіт, десятки кандидатських і докторських дисертацій. Учнівська пошукова робота під керівництвом досвідчених наставників визначає важливі напрями нових відкриттів, проблеми збереження і відтворення історичної пам’яті. Достатньо навести приклад, щодо конкурсу до 75-річчя голодомору в Україні. Учні і вчителі знайшли і опитали, записали спогади більше 400 очевидців тих жахливих подій. А скільки зроблено пошукової роботи школами по увічненню пам’яті тих, хто загинув і пропав безвісти у роки Другої світової і Великої Вітчизняної війни. Чимало учнівських наукових і конкурсних робіт засвідчують історію як існуючих, так і зниклих населених пунктів.

Кілька слів необхідно сказати про той важливий напрям, де сьогодні краєзнавство і краєзнавці потрібні суспільству. Це є національно-патріотичне виховання. Воно має здійснюватися на глибоких знаннях про свій край, традиції, звичаї. У вищій і загальноосвітній школі цей напрям представлений волинезнавством, яким опікується управління освіти і науки, а також більшість викладачів і вчителів різних спеціальностей. Волинезнавство зв’язало систему знань про край з копіткою працею бібліотекарів, музейних працівників, архівістів. Їхня праця, їхні здобутки стали необхідними і потрібними, у першу чергу в системі виховання та освіти. Краєзнавча освіта раптово набула статусу престижності. Знати багато про своє місто або село, про видатних земляків, про свій рід стало модним.

Науковці, краєзнавці, досвідчені та молодь мають величні завдання увіковічення минулого рідного краю і значні турботи щодо його дослідження, вивчення і популяризації. «Звід пам’яток історії та культури», «Волинська універсальна енциклопедія», «Волинезнавство», перспективні програми розвитку історико-культурних заповідників «Старий Луцьк» і «Старий Володимир», створення у Луцьку філії Музею Збройних Сил України, формування фондів та експозиції Музею Волинського лісу тощо. Велику справу у збереженні історичної пам’яті здійснюють історико-культурні заповідники «Старий Луцьк» і «Старий Володимир».

У краєзнавчій роботі значне місце займає видавнича діяльність. Кілька видавництв у Волинській області сприяють виданню краєзнавчої літератури, серед яких «Надстир’я», «Волинська обласна друкарня», «Терен», «Твердиня», «Кентавр», «Волинська обласна друкарня», видавництво Волинського університету «Вежа» та інші.

Великий обсяг роботи у краєзнавчій освіті й у краєзнавчих дослідженнях за спільні 20 років спільної з товариством діяльності має ряд краєзнавчих установ і, у першу чергу, варто наголосити на діяльності музейних закладів на чолі з Волинським краєзнавчим музеєм. Спільні конференції, виставки, молодіжні і студентські краєзнавчі акції, експедиції та інші форми роботи показує літопис подій, у якому складно зафіксувати абсолютно все. А скільки створено нових експозицій у різних музеях! Серед музейних працівників  не випадково відзначено нагородами Спілки краєзнавців Анатолія Квасюка, Олександра Вернидубова, Анатолія Силюка, Віру Комзюк та інших, про яких згадується у літописі обласної організації. Окремі відділи Волинського краєзнавчого музею перетворилися на важливі культурно-мистецькі та наукові центри, зокрема, Колодяженський літературно-меморіальний музей Лесі Українки, Музей Волинської ікони і художній музей у Луцьку. Саме їхня допомога сприяє проходженню студентських практик, особливо музейної та історико-краєзнавчої.

Державний архів Волинської є області є також однією з тих установ, які сприяють розвитку краєзнавства, забезпечують документальну достовірність краєзнавчих досліджень. Працівники архівів беруть участь практично в усіх історико-краєзнавчих заходах, які проводяться в області.

Важливою частиною спільних досліджень краю є бібліотечне краєзнавство, без якого немає глибини і розмаїття діяльності дослідників. Краєзнавча бібліографія у каталогах і картотеках, у спеціальних бібліографічних випусках різних покажчиків та списків і, нарешті, у щорічному  виданні «Календаря знаменних і пам’ятних дат», що став необхідним атрибутом планування роботи на перспективу серед краєзнавчих, освітніх  та інших установ і організацій. Волинська обласна наукова універсальна бібліотека імені Олени Пчілки, обласна юнацька бібліотека, міські та районні бібліотеки області постійно намагаються тримати в центрі уваги ті новинки краєзнавчих публікацій, потік яких постійно зростає.

Краєзнавча робота позашкілля це є окрема краєзнавча сторінка, на якій багато прописано різними історико-краєзнавчими і туристичними маршрутами, де молодь не просто читає про край, а до всього може дійти ногами і доторкнутися руками, що створює неймовірно важливий ефект у патріотичному вихованні. А до цього доклалися душею і працею Леонід Толстіхін, Лариса Хмелярська, Любов Грабинська, Віталій Гнатюк та інші наші колеги.

З наукових секцій Малої Академії Наук, краєзнавчих гуртків і проблемних груп у краєзнавство прийшла молодь, зокрема, Ігор

Категорія: Мої статті | Додав: Краєзнавець (17.11.2010)
Переглядів: 2214 | Рейтинг: 3.5/4
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук

Друзі сайту


Copyright MyCorp © 2024
Створити безкоштовний сайт на uCoz